урок 56 «СУЧАСНІ ОФІСНІ
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»
Метою курсу є підготовка молоді до
активного використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в сучасному
діловодстві та управлінні; надання знань щодо існуючих норм, правил і способів
створення різноманітних документів, способів обміну документами; формування
умінь та навичок використання сучасного програмно-апаратного забезпечення, яке
є основою сучасних комп'ютерно-орієнтованих офісних технологій.
Курс має чітко виражену
практичну спрямованість, частка часу, відведеного на викладання теоретичного
матеріалу, не повинна перевищувати 30 % від загального обсягу. Передбачено
проведення 44 практичних робіт.
Методологічною основою
конструювання змісту шкільного курсу профільного навчання «Сучасні офісні
інформаційні технології» є ідея зв'язку теорії та практики, формування у
молодої людини цілісного наукового світогляду, практично значущих знань з
конкретної галузі продуктивної життєдіяльності людини, заснованих на
взаємопроникненні та взаємодоповненні в її свідомості змісту галузей знань і
культури, представлених у змісті навчальних предметів, і які реалізуються на
етапі навчання у формі міжпредметних зв'язків багатьох навчальних дисциплін,
зокрема, української мови і літератури, правознавства, інформатики,
образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізики тощо.
Організація навчання
теоретичних основ «Сучасних офісних інформаційних технологій» та проведення
відповідного лабораторного практикуму є такою, щоб уможливити навчання у
комп'ютерному класі, забезпечити відповідність змісту навчання загальній
спрямованості профілю навчального закладу і його профільній спеціалізації,
структурі та рівню наявного матеріально-технічного забезпечення, відповідність
форм та видів навчальної діяльності віковим особливостям і можливостям учнів,
чинним санітарно-гігієнічними нормам.
Обов'язковим супутнім і
доповню-вальним компонентом навчального курсу «Сучасні офісні інформаційні
технології» є лабораторний практикум, який передбачає виконання
практично-значущих завдань з використанням відповідних технічних засобів і
стандартних технологічних процедур, які безпосередньо стосуються обраної учнем
майбутньої сфери професійної діяльності — сучасних електронних технологій
офісної діяльності, автоматизованої підготовки та опрацювання документів.
Організація навчального
середовища та ефективне використання ІКТ і технічних засобів в офісній
діяльності має забезпечувати досягнення цілей, принципів та завдань,
окреслених державним стандартом освіти у навчання інформатики в основній і
старшій школі.
Тема 1. Основні поняття і визначення
інформаційних технологій_
Основні
поняття і визначення
Поняття технології відноситься до
сфери промислового виробництва і позначає систему взаємозв'язаних
способів обробки різних матеріалів, прийомів виготовлення того або іншого виду
продукції.
Технологія при перекладі з
грецького (techne) означає мистецтво, майстерність, уміння,
тобто процеси. Під процесом розуміють певну послідовність дій,
направлених на досягнення поставленої мети. Процес визначається вибраною
стратегією і реалізується сукупністю різних засобів і методів.
Застосування в суспільстві нових
апаратних, програмних, комунікаційних засобів, привели до витіснення термінів
«технології», "Комп'ютерні технології", «Офісні технології» поняттям
"Інформаційні технології". Під інформаційними технологіями розумітимемо
процеси накопичення, обробки, уявлення і використання інформації за допомогою
сучасних комп'ютерних і інших технічних засобів.
Сучасній етап розвитку інформаційної
технології характеризується впровадженням персональних комп'ютерів і
застосуванням телекомунікаційних засобів зв'язку.
Кожна конкретна інформаційна технологія
для своєї реалізації вимагає:
1. комплексу технічних засобів (технічне
середовище)
2. комплексу програмного
забезпечення (програмне середовище)
3. організаційно-методичного
забезпечення
методичне середовище - інструкції, порядок користування, оцінка
ефективності і ін.
наочне середовище - зміст конкретної наочної області науки,
техніки, знання.
Прінципі комп'ютерної інформаційної
технології: інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп'ютером;
інтеграція (стиковка, взаємозв'язок) програмних засобів; гнучкість
зміни завдань і даних.
Інформація – все ті відомості, які зменшують ступінь
невизначеності нашого знання про конкретний об'єкт. Також це знання – відомості
про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси, незалежно від форми і
уявлення, які можуть бути записані на матеріальному носієві.
Інформаційні процеси – процеси збору, обробки, накопичення,
зберігання, пошуку і розповсюдження інформації.
Інформаційні ресурси – окремі документи і масиви документів в
інформаційних системах. Важліво знаті: де знаходяться інформаційні
ресурси, скільки смороду стояти, хто ними володіє, хто їх потребує,
наскільки сморід доступні. Сукупність засобів, методів і розумів,
що дозволяють використовувати інформаційні ресурси, складає інформаційний
потенціал суспільства.
Інформаційна система – впорядкована сукупність документованої
інформації і інформаційних ресурсів (бібліотеки, архіви, фонди, банках і базах
інформації і ін.)
Інформаційні технології класифікуються після
типів ІС.
Інформаційна технологія обробки
даних призначена для
вирішення добрі структурованих завдань, по яких є необхідні вхідні
дані і відомі алгоритми і інші стандартні процедури їх
обробки. Ця технологія застосовується на рівні виконавської
діяльності персоналу невисокої кваліфікації цілях автоматизації деяких
рутинних операцій, що постійно повторюються. Основні компоненти: збір, обробка,
зберігання даних, створення звітів (документів).
Інформаційна технологія управління орієнтована на роботові при гіршій
структурованості вирішуваних завдань. Вірішуються наступні завдання: оцінка
планованого стану об'єкту управління; оцінка відхилень від планованого
стану; виявлення причин відхилень; аналіз можливих рішень і дій.
Інформаційна технологія автоматизованого
офісу - для організації і
підтримки комунікаційних процесів як усередині фірми, так і з
зовнішнім середовищем на базі інформаційно-обчислювальних ятерів і інших
сучасних засобів передачі і роботи з інформацією. Основні компоненти: текстовий
і табличний процесори, електронна пошта і тому подібне
Інформаційна технологія підтримки
ухвалення рішень організовує
взаємодію людини і комп'ютера. Віроблення рішень відбувається в
результаті циклічного процесу, в якому беруть доля: система
підтримки ухвалення рішень в ролі обчислювальної олениці і об'єкту
управління; людина як олениця, що управляє, задаюча вхідні
дані і що оцінює отриманий результат обчислень на комп'ютері. Її відмітні
характеристики: орієнтація на рішення погано структурованих (слабо формалізованих)
завдань; - поєднання традиційних методів доступу і обробки
комп'ютерних даних з можливостями математичного моделювання;
спрямованість на непрофесійного користувача; висока адаптивність -
приспосабливаемость до особливостей використовуваного
технічного і програмного забезпечення, вимог користувача.
Інформаційна технологія (ІТ) – система процедур перетворення інформації з
метою формування, організації, обробки, розповсюдження і використання
інформації. Основу сучасних ІТ складають:
- комп'ютерна обробка інформації
після заданих алгоритмів;
- зберігання великих об'ємів
інформації на машинних носіях;
- передача інформації на будь-яку
відстань в обмежений годині
У науково-методичній і популярній
літературі часто зустрічається термін нові інформаційні технології (НІТ). Це
достатньо широке поняття для різних практичних застосувань. Прікметник
"нове" в даному випадку підкреслює новаторський, тобто що принципово
відрізняється від попереднього напряму технічного розвитку.
Інформаційні технології – це функціональні компоненти і
інтелектуальне ядро інших технологій (виробничих, організаційних, соціальних).
Всі відіа інформаційних систем,
ятерів, технологій і засобів їх забезпечення є спеціальною галуззю науки і
техніки, розвиток якої визначається державною політикою інформатизації.
Розвіток ринкових відносин в інформаційній
діяльності загострив проблему захисту інформації як об'єкту інтелектуальної
власності і майнових має рацію. Прійняті Законі: "О інформації,
інформатизації і захисту інформації"; "Про авторському праві і суміжних правах"; "Про правову охорону
програм для ЕОМ і баз даних". До Крімінального кодексу включень розділ про
комп'ютерні злочини.
Важліва роль ІТ у розвитку суспільства
полягає в прискоренні процесів отримання, розповсюдження і використання
суспільством нових знань. Інформаційні технології підвищують якість життя
суспільства.
Необхідно підготувати людину до швидкого
сприйняття і обробки великих об'ємів інформації, оволодінню ним сучасними
засобами, методами і технологією роботи. Нові умови породжують
залежність інформованості однієї людини від інформації,
придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо уміти
самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а треба
навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються
рішення на основі колективного знання. Запорука успіху - в
умінні витягувати інформацію з різних джерел (з періодичного друку,
електронних комунікацій), представляти її у зрозумілому вигляді і уміти
ефективно використовувати.
Інформатизація характеризується зростанням
об'єму і ролі інформації і широким використанням технічних засобів для
виробництва, переробки, зберігання, розподілу і використання інформації.
Інформатизація суспільства – сукупність взаємозв'язаних політичних,
соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ
шкіряному членові суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім законодавчо
секретних.
Експертна система (ЄС) – це
система штучного інтелекту, що включає базу знань і що дозволяє на підставі
правив і фактів розпізнати ситуацію, поставити діагноз, сформулювати рішень або
дати рекомендації для вибору дії.
Автоматізоване робоче місце – індивідуальний комплекс технічних і
програмних засобів, призначений для автоматизації професійної праці фахівця.
Засобі
ІТ
Апаратні засоби:
§
Комп'ютер
- універсальний пристрій
обробки інформації
§
Принтер
- дозволяє фіксувати на
папері інформацію знайдену і створену що вчаться або вчителем для учнів. Для
багатьох шкільних застосувань необхідний або бажаний кольоровий принтер.
§
Проектор
- радикально підвищує:
o
рівень
наочності в роботі юриста
o
можливість
представляти результати своєї роботи всієї аудиторії
§
Телекомунікаційній
блок (супутниковий
зв'язок) - дає доступ до російських і світових інформаційних ресурсів.
§
Прибудую
для введення текстової інформації і маніпулювання екранними об'єктами - клавіатура і миша (і різноманітні пристрої
аналогічного призначення), а також пристрої рукописного введення.
§
Прибудую
для запису (введення) візуальної і звукової інформації (сканер, фотоапарат, відеокамера, аудіо і
відео магнітофон) - дають можливість безпосередньо включати в юридичний процес
інформаційні образи навколишнього світу
§
Прістрої
реєстрації даних (датчики
з інтерфейсами) - істотно розширюють клас фізичних, хімічних, біологічних,
екологічних процесів
§
Керовані
комп'ютером пристрої -
дають можливість освоїти принципи і технології автоматичного управління
§
Локальна
і глобальна мережі -
дозволяють ефективніше використовувати наявні інформаційні, технічні і
тимчасові (людські) ресурси, забезпечують загальний доступ до глобальної
інформаційної мережі
§
Аудіо-відео
засобу забезпечують
ефективне комунікативне середовище для виховної роботи і масових заходів.
Програмні засоби:
§
Загального
призначення і пов'язані з апаратними (драйвери і т. п.) - дають можливість
роботи зі всіма видами інформації (див. вищий).
§
Джерела
інформації - організовані
інформаційні масиви - енциклопедії на КД інформаційні сайти і пошукові системи
Інтернету, зокрема - спеціалізовані (Гарант, Консультант Плюс, Кодекс).
§
Віртуальні
конструктори - дозволяють
створювати наочні і символічні моделі математичної і фізичної реальності і
проводити експерименти з цими моделями.
§
Тренажері
- дозволяють
відпрацьовувати автоматичні навики роботи з інформаційними об'єктами - введення
тексту, операції з графічними об'єктами на екрані і ін., письмовій і усній
комунікації в мовному середовищі.
§
Експертні
системи – програмна
система, що використовує знання фахівця-експерта для ефективного вирішення
завдань в наочній області «Правознавство».
Етапі розвитку систем представлення
інформації
Перші інформаційні технології виникли на
землі декілька мільйонів років назад разом із спробами спілкування людей між
собою за допомогою нечленороздільних звуків, міміки, жестів, дотиків. Це був
обмін інформацією між людьми. Людіна з розвитком мови дістала можливість
індивідуального накопичення інформації у своїй пам'яті (близько 100 тисяч років
назад).
Наступній етап – виникнення писемності
(5-6 тисяч років назад). З'являється колективна (суспільна) пам'ять. Вона
дозволила реалізувати збір, передачу, переробку, зберігання і доведення
інформації до адресата. Також інформацію можна фіксувати на матеріальному
носієві[1].
Деручи інформаційна символіка була
створена в кам'яному столітті у вигляді малюнків на камені (піктографічний
лист).
8 в. до н.е. – поява на базі фінікійського
листа грецького алфавіту (основи всіх західних письмових систем).
Якісно новий характер почали мати
інформаційні комунікації при виникненні налагодженого державного поштового
зв'язку (Греція, Персія, Китай, Рим). Пісьмова інформація передавалася
гінцями по естафеті.
Бурхлівій розвиток ІКТ доводитися на 10 в.
(Європа), коли папір, винайдений в 2 в. у Китаї, стає об'єктом промислового
виробництва. Книга придбала функції товару, чим породжувалася нова
реміснича професія, переписувач книг.
Особливою формою знань сталі карти, які
відображали просторове розміщення об'єктів і явищ у вигляді образно-знакових
моделей. Перші карти, що дійшли до нас, булі зроблені у Вавілоні і Давньому
Єгипті у 3-1 тисячолітті до н.е.
Поява першого друкарського верстата і
книгодрукування (1445 р. в Германії) провела деру інформаційну революцію. Почався
новий етап в природознавстві – народжувалася система науково-технічної
термінології в основних галузях знань, випуск багатотиражних книг, журналів,
газет, технічних креслень, географічних карт, первинних енциклопедій (т.з.
інформаційно-пошукові системи).
Етапі розвитку Ітв 19-20 вв.[2]:
Створення поштового зв'язку як форми
стабільних міжнародних комунікацій (1874-78 рр.)
Вінахід фотографії (1879)
Вінахід телеграфу (1832)
Телефону (1895)
Кінематографа (1895)
Безпровідної передачі зображення (1911)
Проміслового телебачення (кінець 20 рр. 20
століть).
Інформація стає одним з найбільш цінних за
змістом і масових формою продуктів цивілізації, споживачем якої є все людство.
Швідкість передачі інформації зростає в мільйони разів (за допомогою
електромагнітних хвиль) в порівнянні з людською мовою. Етап інформаційної
революції другої половини 20 століть – це безпаперова фаза розвитку ІТ.
Сучасна еволюція інформаційних
технологій ділиться на 4 етапи.
Інформаційна технологія – сукупність методів, виробничих і
програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує
збір, зберігання, обробку, вивід і розповсюдження інформації для зниження
трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення
надійності і оперативності.
I етап тривав до качану 60-х років XX століття. Експлуатуваліся
ЕОМ першого і іншого поколінь. Основнім критерієм створення інформаційних
технологій була економія машинних ресурсів. Мета – максимальне завантаження
устаткування. Характерні риси цього етапу: програмування в машинних кодах,
поява блок-схем, програмування в символьних процесах, розробка бібліотек
стандартних програм, автокодів, машинно-орієнтованих мов і Асемблера. Досягненням
в технології програмування з'явилася розробка оптимізуючих трансляторів і поява
перших програм реального годині і пакетного режиму, що управляють.
II етап тривав до качану 80-х років. Віпущені МІНІ-ЕОМ і ЕОМ
третього покоління на великих інтегральних схемах. Основнім критерієм створення
інформаційних технологій стала економія праці програміста. Мета розробка інструментальних засобів
програмування. З'явіліся операційні системи іншого покоління, що працюють в
трьох режимах: реального годині, розділення годині і у пакетному режимі.
Розроблені мови високого рівня, пакети прикладних програм, системи управління
базами даних, системи автоматизації проектування, діалогові засоби спілкування
з ЕОМ, нові технології програмування (структурне і модульне), з'явилися
глобальні мережі. З'явілася наука – "Інформатика".
III етап тривав до качану 90-х років. У кінці 70-х
років був сконструйований персональний комп'ютер, що провело другу інформаційну
революцію. Інформація стає ресурсом нарівні з матеріалами, енергією і капіталом.
З'явілася нова економічна категорія – національні інформаційні ресурси.
Віснаження природних ресурсів привело до використання відтворних ресурсів,
заснованих на застосуванні наукового знання. Професійні знання експортуються за
допомогою продаж наукоємкій продукції. У виробничу культуру проник ігровий
компонент. Віробніцтво знов стає дрібносерійним з швидким зростанням
продуктивності праці і збільшенням номенклатури вироблюваних виробів.
IV етап - 90-і роки XX століття. У цей період розробляються інформаційні
технології для автоматизації знань. Мета – інформатизація суспільства (див.
вищий). З'явіліся машини з паралельною обробкою даних – трансп'ютери;
портативні ЕОМ, не поступливі по потужності великим; графічні операційні
системи; нові технології: системи мультимедіа; гіпертекст; об'єктно-орієнтовані
технології. Телекомунікації стають засобом спілкування між людьми. Створені
передумови формування спільного ринку знань за допомогою дистанційного
навчання, електронній пам'яті людства по культурі, мистецтву, народонаселенню,
науці і так далі Упроваджуються дистанційне навчання, автоматизовані офіси,
усесвітні каталоги виробів. Країні стають залежними від джерел інформації, від
рівня розвитку і ефективності використання засобів передачі і переробки інформації.
Наступає етап інформатизації суспільства.
Етикет. Особливості
ділового етикету.
Культура спілкування як
зовнішній прояв внутрішньої духовної сутності особи включає усі сфери
повсякденної поведінки – у громадських місцях, сімейно-побутові взаємовідносини,
виробничі стосунки, товариське спілкування тощо. Здебільшого регулюються ці
взаємовідносини моральними нормами, а також етикетом (фр. еtikuette – ярлик,
етикетка), котрий являє собою визначений регламент поведінки у конкретних
заздалегідь відомих ситуаціях. Етикет як сукупність певних правил і норм поведінки означає дотримання зовні
пристойного способу поводження, що засвідчує зовнішню культуру моральних
стосунків. Моральна й естетична грані культури поведінки існують у тісній
єдності і взаємодії. Зовнішня
поведінка людини є завжди помітною. З першого погляду можна оцінити рівень
вихованості людини з огляду на те, як вона одягнута, як розмовляє, які манери,
міміка, жести. Адже важлива не тільки внутрішня культурність, але і форма спілкування. Тому знання правил
етикету, вміння ними користуватись засвідчує естетику поведінки. Особливо
вагоме значення відіграє етикет у сфері ділових взаємостосунків. Дещо
зневажливе ставлення до етикету як зайвої „формальності”, чи показової
„педантичності”, по суті обертається на кожному кроці сьогодні відвертим
хамством, зневагою, грубістю.
Етикет являється
сукупністю певних норм і вимог,
які носять строго регламентований характер і
визначають порядок проведення якоїсь церемонії (привітання, знайомство, форма
звернення до оточуючих у громадських місцях, поведінка у трудовому колективі
тощо). Етикет є соціально детермінованим, так як правила етикету носять
утилітарний характер. Вони полегшують взаємостосунки людей, упорядковуючи
користування засобами громадських комунікацій. Етикет дозволяє зберегти енергію
і здоров’я, заспокоює нервову
систему, ставить усіх в рівні умови людських взаємин, що приносить врешті-решт
задоволення усім.
З розвитком
буржуазно-капіталістичних відносин етикет видозмінюється, втрачає станово обмежений
характер, стає менш умовним і
манірним. Але представники вищого світу старанно оберігають вироблені
„споконвіку” правила пристойної поведінки. Не втратив практичної доцільності
знаменитий кодекс честі англійського джентльмена, обов’язком якого є дотримання
за будь-яких обставин „елегантної незворушності”. Етикет спрямовується на
виховання сильної і вольової
людини, яка вміє стримувати бурхливі емоції, роздратування.
Етикет, регламентуючи
культуру поведінки, фіксував повагу однієї особи до іншої, тому його ще
називають „мистецтвом шанобливості”. Звичайно етикет передбачає деяку
манірність, формальність, „гру у ввічливість”, але ці „формальності”
компенсуються тактовністю, повагою, ввічливістю. Правила етикету вже вивірені
часом, є практично доцільними. Сучасний етикет не носить надто „церемонійного”
характеру, є більш вільним і
демократичним, передбачає свободу варіацій, усталених прийомів і манер.
Етикет відображає красу
людських взаємостосунків, а тому його найсуттєвішими ознаками є доцільність і краса. Він є гармонійним поєднанням
практичного, корисного і
зовнішньо естетичного – прекрасного. Етикет не покликаний обмежити людську
свободу, а лише обмежити самолюбство, грубість, зневагу до інших.
Етикет обов’язково
передбачає стриманість і
скромність поведінки, без яких не можливо підкреслити повагу до іншої людини.
Скромність вберігає навіть видатну і
неординарну особистість від зневажання менш яскравих і видатних. Адже є негідним підкреслювати власну велич
шляхом нівелювання цінності іншого. Стриманість дозволяє уникнути розв’язності,
надмірної розкутості, непристойної жестикуляції. Скромність і стриманість допоможуть краще розкрити
самого себе, позбавить від необхідності грати не властиву особі роль. Проте ці
риси не повинні перейти у фамільярність, примітивність, коли особистість
навмисно понижує свою духовність і
надто спрощує поводження рівняючись на нижчий рівень взаємостосунків ( керівник
переходить на „коротку” відстань із підлеглими, вчитель „по-компанійські”
ставиться до учнів, що нівелює посадошанування, може понизити авторитет
„шефа”).
Етикет ґрунтується також
на вимозі точності, обов’язковості, дисципліни. Кажуть: „точність – ознака
королів”. Ці риси спрямовані на дотримання обіцянки і необхідності виконання покладених обов’язків. Без них нема
надійності і довіри, особливо у
сфері ділових відносин. Але і в
сімейній етиці вони є фундаментальними. Етикет вимагає від людини вчасно
виконати взяті зобов’язання, а також вміло сформулювати думку, належно оцінити
обставини, вміти попередити про непередбачені ускладнення і знайти вихід з метою виправлення
невдало спланованої справи, чи при порушенні домовленості. Етикет зобов’язує
особу не бути байдужим до обов’язків і
вміти визнавати свою провину, виправляти допущені помилки, вибачатись за
завдані клопоти через власну недисциплінованість.
Бажання бути значною,
підкреслення власної гідності – це найсильніша потреба людини, тому етикет і спрямований на піднесення гідності
іншої людини. Етикет – це не підлещування, бо фальшива і примітивна шанобливість швидше
викличуть відразу, аніж повагу. Тому при виконанні найважливіших етикетних
формул варто користуватись такими правилами:
1.
Виявляйте щирий інтерес до тих, з ким спілкуєтесь.
Бажаним співбесідником і партнером можна стати тоді, коли
зацікавишся проблемами, які його хвилюють. Стародавній римський поет Публій Сір
сформулював цю думку так: „Ми цікавимося іншими тоді, коли вони цікавляться
нами”. Розмову треба вести про те, що цікавить іншого, підкреслюючи те що
він найбільше цінує. Навіть при необхідності налагодження ділових стосунків
варто перед діловою зустріччю поцікавитись колом тем, які хвилюють партнера
найбільше.
2.
Демонструйте привітність і
даруйте посмішку.
Усміхнене обличчя
випромінює доброзичливість і
заохочує до спілкування. Як відомо широка усмішка – це обов’язковий атрибут
американського способу життя. Американці насправді складають справжній гімн
усмішці, яку вони вважають тим ключем, яким можна відчинити будь-які двері,
здолати усі бар’єри, аби забезпечити психологічний комфорт для ефективного
спілкування. Вони переконані, що „ніщо не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як усмішка”. В
нашій українській дійсності усмішка ще не стала загальноприйнятим атрибутом,
частіше зустрічаються похмурі і
сумні обличчя , а в сфері бізнесу більш типовим є діловито-нахабний образ
„крутого”.
3.
Звертаючись до співбесідника частіше називайте його ім’я.
Ввічливе звертання до
іншої особи передбачає знання загальноприйнятої формули звертання – чи то
„товариш”, „ пан”, „пані”, „шановний друже” тощо. Але цим не варто
обмежуватись, а слід частіше називати ім’я, особливо під час ділових зустрічей.
Людям приємно, коли пам’ятають їх ім’я і
поважно до них звертаються.
4.
Будьте уважним слухачем, навчіться слухати співрозмовника.
Підтримуючи розмову,
будьте терплячі і навчіться не
перебивати. Не забувайте виявляти зацікавлення, ставте запитання, які
заохочують співбесідника до розмови, спрямовуйте діалог у тому напрямку, який
стосується спільних інтересів і
сприяє досягненню згоди.
5.
Уникайте конфліктних ситуацій.
Кожна людина прагне
відстояти свою позицію, має власну думку, систему уявлень і життєвих цінностей, про що варто завжди
пам’ятати. Заради вирішення справи, або збереження добрих стосунків навчіться
не вдаватись до категоричних суджень. Відстоюючи власну думку не прагніть
обов’язкової перемоги у суперечці. Пам’ятайте, що перемога у суперечці може
образити партнера, особливо у вирішенні ділових справ. Тому найлегшим способом
вирішення суперечки є її уникнення.
6.
Дбайте про охайність свого зовнішнього вигляду.
Охайність і чистота – це необхідні етикетні вимоги,
тому недбалість в одязі, зачісці сприймається як зневага до оточуючих.
Пам’ятайте, що підкреслена екстравагантність привертає особливу увагу,
розцінюється як виклик іншим.
Наведені правила стосуються формального аспекту спілкування побудованого на
взаємоповазі. Вони можуть диференціюватись залежно від конкретних умов,
ситуацій, культурного рівня тих, хто спілкується. За змістом усі ці вимоги
мають відповідати принципу гуманності і
демократизму.
Діловий етикет діє в сфері
виробничо-трудових відносин. Опирається він на загальні норми, хоча специфічно
до кожної окремої професії формуються певні особливі правила. В межах певних
професій виробляються свої „кодекси честі”, які дозволяють підтримувати дух
корпоративної єдності ( медична, журналістська, юридична, військова етика,
бізнес-етика тощо).
Культура службового
спілкування не можлива без засвоєння правил ділового етикету. Їх незнання
створює багато проблем, іноді призводить до руйнації підприємницьких планів.
Ділова людина, котра ставить за мету досягнення успіху у бізнесі зобов’язана
оволодіти таємницями етикету, що дозволить більш впевненого почуватись, порядно
і чесно співпрацювати з іншими,
створювати в колективі комфортний мікроклімат. Етика ділових відносин посилює
значення культури спілкування і
виробничих комунікацій.
Що собою являє діловий етикет,
на чому він базується?
Неодмінною вимогою
ділового етикету є бездоганна зовнішність, яка забезпечує представницьке
сприймання ділової людини і є
виявом поваги до інших. Тому недоречною є особлива екстравагантність, надмір
прикрас, яскравий макіяж, що привертає надмірну увагу. Манера одягатись
підкреслює стиль поведінки, індивідуальність людини, її внутрішній зміст. Тому
по зовнішності сприймають людину. Соціологічні дослідження твердять, що у
85 випадках зі 100 перше враження про людей складається на основі зовнішнього
вигляду. Це доводить необхідність більш уважно ставитись до створення
зовнішнього іміджу. Практика підтверджує, що оточуючі більш прихильно
ставляться до охайних і
акуратних людей. Сьогодні мода надто вільна і
демократична, а це забезпечує свободу вибору. Але у діловому світі існують
певні протокольні вимоги. Наприклад, на офіційні прийоми не дозволяється жінці
приходити у міні-спідниці, прозорій блузі, надто відкритому декольте, чоловіку
без піджака, краватки тощо. Одяг ділової людини може бути різноманітним,
але функціональний, строгий і
стриманий щодо кольорової гами. Одяг ділової людини не повинен відволікати
партнерів від роботи, ділових розмов. Необхідно враховувати недоліки фігури,
аби максимально їх замаскувати і
вирівняти пропорції. Одяг для офіційних прийомів має відрізнятись від
повсякденного. Діловій жінці додає впевненості косметика, якою треба
користуватись вміло і
помірковано. Обережними варто бути при виборі парфумів, запах яких не повинен
бути різким і нав’язливим. Елегантна
жінка не одягає багато прикрас і
не поєднує одночасно срібло і
золото, обережно підбирає біжутерію. Ділові чоловіки із прикрас носять обручку
або перстень, запонки і защіпки
для краватки. Браслети і
ланцюжки на шиї, сережки псують імідж солідного підприємця.
Зовнішнє враження про
людину залежить від вміння триматися, від постави, ходи, жестикуляції. Це є
невід’ємною частиною гарних манер. Пряма і
горда постава, впевнена хода, скупа жестикуляція створюють образ надійної
і рішучої людини. Добру фізичну
форму допомагає підтримувати спорт, якому необхідно виділити певний час.
Діловий етикет стосується культури мови, яка є першоосновою
спілкування. Правильна вимова, чітка дикція, приємний тембр голосу, прийнятний
темп мови дозволяють підкреслити освіченість і
професійність бізнесмена. Літературність і
чистота мови не допускають використання слів-паразитів, нецензурних виразів.
Мова завжди має відповідати ситуації, культурному і професійному рівню слухачів. Її варто збагачувати
дотепними висловами, афоризмами, прислів’ями, образними порівняннями. Ділова
мова передбачає лаконізм, точність і чіткість думки.
У діловій розмові велику
роль відіграють невербальні засоби, тобто мова тіла, безсловесне мовлення.
Науковці стверджують, що вираз обличчя, поза, жести і т.п. відіграють не менш
вагому роль, ніж мова. Тому „мова” тіла має гармоніювати із вербальним
мовленням, доповнюючи і підсилюючи його, а не навпаки, шкодити. Так як мова
тіла не усвідомлюється, то людині у невербальних реакціях важче прикидатись і
фальшивити. Ця мова легше діє на співрозмовника, спонукає до відкритості і
відвертості. Ділова людина має враховувати це і вдосконалювати культуру
невербального спілкування. Тут не обійдеться без спеціальної підготовки.
Американський вчений Алан Піз рекомендує щодня бодай 15 хвилин тренувати свої
манери і жести, тоді у відповідальні моменти спілкування людина не буде мати
проблем із небажаними рухами тіла і автоматично правильно жестикулюватиме.
Водночас вмітиме і „читати” невербальну поведінку своїх комуні кантів. За
даними фахівців бл. 55 % інформації ми засвоюємо від невербальних знаків в
момент мовленнєвого контакту – міміка, жести, 38 % - голос (висота тону,
тембр), і тільки 7 % - зміст вимовленого. Мімікою називають рухи м’язів
обличчя, а рухи інших частин тіла – це пантоміміка ( від гр. – „усе” +
„міміка”), тобто рухи голови, плечей, рук, тулуба, ніг. Ці рухи точно передають
психічний і емоційний стан людини.
Невербальна культура ділового спілкування включає такі
компоненти, як:
дистанція - розрізняють близьку – інтимна, особиста, і
далеку – соціальну і офіційну;
рукостискання - при зустрічі, прощанні, досягненні
домовленості ( може бути байдуже, мляве, неохоче, зацікавлене, привітне);
погляд - відображає настрій – сумний, веселий, уважний,
прискіпливий, здивований, глибокий, колючий тощо. Очі – „дзеркало душі”, „вікна
душі”, а тому промовляють більше, ніж слова. Мова погляду дуже різноманітна. Ми
говоримо: мудрий погляд, порожні очі, сумний погляд і т.ін. Вживаємо часто і
дієслівні словосполучення, як, наприклад: не зводити очей, відірвати,
перевести, впіймати погляд, впиватися очима, блукати, шукати, бігати, міряти,
обводити, оцінювати, зустрічатися очима тощо. Одні із наведених означень є
етикетними, а інші не етикетними. Етика ділового спілкування вимагає, щоб
погляд не був надто пильним ( не більше 6-7 секунд затримувати погляд на
співбесідникові). Непристойно довго розглядати людину, змірювати поглядом,
демонструвати зневажливість. Діловий погляд не опускається нижче очей
співрозмовника, а спрямовується у трикутник, основу якого становить лінія між
очима, а вершину – уявна точка посеред лоба. Важливо помічати реакцію зіниць,
яка відображає міру зацікавленості, здивування, захоплення або відсутність
інтересу, байдужість. Не етично втуплюватись очима, пильно розглядати, насильно
привертати погляд.
усмішка - знімає напругу, але може бути підлабузницькою, іронічною,
зневажливою, а також награною і артистичною. Усмішка у етикетному спілкуванні
вважається найважливішим невербальним засобом. Усміхатись радять не стільки
губами, скільки очима. Вважають, що непривітне обличчя – це обличчя
непрофесіонала або ознака неуспішності, невихованості. Чеський соціолог Іржі
Томас сказав, що усмішка – це „найдієвіше зброя, за допомогою якої найлегше
проникнути крізь панцир інших „Я”. Усміхнена людина додає настрою іншим. Навіть
сумній людині варто зусиллями волі втримати впродовж чверті години усмішку, аби
повеселішало на душі і покращився настрій. Американець О. Марден у книзі „Воля
й успіх” стверджує, що шляхетна і щира веселість – це прикмета людей сильних
духом і впевнених у своїх силах, а тому закликає своїх співвітчизників іти по
житті з усмішкою радості на обличчі.
Міміка - це вираз обличчя і рухи його м’язів, які
передають зміну настрою: радість, гнів, подив, відразу, страх,
страждання. Базується міміка на багатогранності стану обличчя, багатозначності
виразних рухів його м’язів. Нам подобаються обличчя, які світяться добротою,
ніжністю, любов’ю. Фіксований, „застиглий” стан м’язів називають „міною”.
Вважають, що у вираженні почуттів, оцінок, ставлення до співрозмовника можна
робити до 20 тисяч мімічних рухів. Але ще Дарвін у книзі „Вираз емоцій у людини
і тварин” писав, що „кожен індивід скорочує в більшості випадків лише певні
м’язи обличчя відповідно до своїх нахилів. Ці м’язи стають більш розвинутими і
тому лінії і зморшки на обличчі робляться більш глибокими і помітними”. В
українській мові прийнято, наприклад, використовувати такі вирази: насупити
брови, наморщити лоб, підморгнути, закусити губу, вишкірити зуби, скривитися,
або : і бровою не повів, і вусом не веде, і оком не моргнув тощо. Людей
відштовхує, зокрема, „кам’яний” вираз обличчя, застигла міна, обличчя-маска,
так як важко розгадати, що за даною незворушністю приховується насправді.
Жести рук – ( фр. geste – рух, жест), які видають
невпевненість, нервовість, страх, неспокій, обурення або врівноваженість,
впевненість, рішучість тощо. І.Кант назвав руку „витягнутим зовні головним
мозком”, а російський вчений М.Сперанський наголошував, що „рука рухається лише
тоді, коли вдарить у неї серце”. Розрізняють жести – ритмічні, емоційні,
вказівні, зображальні, символічні, емоційні. Тому жести рук безпомильно
відображають стан і настрій комуні кантів. Неприпустимим є надмір жестикуляції,
яка має завжди бути функціонально доцільною. Говорять, що несподіваним жестам
варто більше довіряти, аніж словам, але погляду можна довіряти ще більше, ніж
жестам, а реакції зіниць більше, ніж погляду.
Постава – ( фр. pose, poser – ставити, класти), що є мимовільною або
навмисною поставою тіла – струнка, рівна, сутула, згорблена, пригнічена,
скорботна, горда, пихата. Вони відображають внутрішню позицію людини, її
готовність до сприйняття, контактування. Струнка постава, піднята голова,
розправлені плечі підтримують належний енергетичний рівень, налаштовують на
успіх. Позу варто тримати під контролем свідомості, тренувати ті положення
фігури, які надають привабливості і впевненості. Іміджотворче значення
невербальних компонентів спілкування має стимулювати майбутніх бізнесменів до досягнення
повної гармонії між словесним мовленням і мовою тіла.
Діловий етикет є невід’ємною складовою бізнес-етики, яка сьогодні перебуває
в Україні на стадії активного формування. Розвивається вона під безпосереднім
впливом існуючих суспільно-економічних відносин. Сьогодні поняття „чесний
бізнес” набуває все більшої актуальності. В тих країнах, де домінує „закон” і
діють чіткі економічні правила, існує поняття „цивілізований ринок” відсутні
передумови для „нечесного” бізнесу, економічного „шахрайства”. В Україні
основною передумовою утвердження принципів „чесного бізнесу” є впровадження
дієвого механізму функціонування справедливих юридичних і економічних законів.
Сучасне життя сповнене рішучих змін, викликаних демократичними перетвореннями.
Хоча відбувається це складно, суперечливо, все ж очевидною є всезагальна
потреба громадянства в утвердженні гуманістичних норм в житті. Підприємництво
не може безконечно триматись на обдурюванні конкурента і споживача. Пошук
легких, обхідних шляхів для досягнення 300-відсоткового прибутку завжди
пов’язаний із порушенням морального і юридичного кодексу. Нагальною потребою
нашої нинішньої економіки є необхідність ліквідування тих умов, які породжують
моральні явища у сфері підприємництва. Якщо фірма порушує принципи справедливості,
не дотримується етики співпраці ( брехня, підстава, приховування прибутків),
тоді страждають інтереси і права громадянства в цілому.
Культура бізнесу
тримається на етичній культурі ділових людей, які вважають вищою цінністю
власну репутацію чесного бізнесмена. Очевидною є така закономірність – чим
вищий культурний потенціал народу, чим більш цивілізовано розвивається
економіка, тим менше підстав для нечесного бізнесу. У високорозвинутих країнах
ганебними й аморальними стають поняття на кшталт „вкрасти”, „збрехати”,
„підставити”. За твердженнями спеціалістів для підприємців у шість разів
дешевше обходиться утримання старих клієнтів, ніж завоювання нових. Тому повага
до споживача, а також до партнера по бізнесу є справою пріоритетною. Реклама потребує
величезних коштів, але неякісний товар зведе нанівець усі витрачені
кошти. На завоювання високої репутації необхідно чекати роки, але втрачається
вона миттєво.
Сучасна ділова людина
має усвідомлювати свою місію, а тому дбати про виховання таких якостей, як
порядність, надійність, компетентність. У цій справі допоможе засвоєння усіх
норм ділового етикету. Добре вихований функціонер не підведе свою фірму, коли
все зробить вчасно і правильно: відповість на дзвінок, не зірве зустріч, не
забуде послати терміново факс, не виявить неввічливості, грубості, розсіяності
тощо. Увесь персонал фірми несе відповідальність за отриманий прибуток, тому
кожен має відчувати свою причетність до загальної справи. Закордонний бізнес
розвивається за чіткими правилами, які визначені діловим етикетом.
У ділових людей всього
світу є розуміння значення ділового етикету, обов’язковості його
функціонування. Якщо ділові партнери порушують етикетні вимоги, з ними ніхто не
буде вести справи, ніхто не буде заключати угоду з тими, хто з першої ж
зустрічі повівся не за правилами. Щоправда іноземні партнери, ретельно
дотримуючись етикетних норм у своїх країнах, з українськими „крутими”
поводяться за „внутрішніми” правилами, а тому самі нерідко вдаються до грубого
обдурювання недосвідчених початківців.
У бізнесі, як і в
спілкуванні в цілому, поводяться відповідно, поважають лише рівних собі.
Тому етикет у підприємництві – це основа рівності, передумова вигідної
співпраці. Бізнес, хоча і діє за своїми принципами, але опираються вони на культуру
і моральність.
Захист
здоров'я користувачів електронних засобів
Сьогоднішній світ, а тим
більше завтрашній важко уявити собі без комп'ютерів, телевізорів, іншої
електронної техніки, котра випромінює слабкі електричні та магнітні поля в
широкому діапазоні частот. В зв'язку з тим, що ці поля значно слабкіші
статистичного магнітного поля землі та її електричних полів, важко було
запідозрити, що вони небезпечні для здоров'я. Це було причиною того, що
дослідження у цьому напрямку не одержали підтримки та достатньої уваги.
Сьогодні особливої уваги
заслуговує вплив на людину електромагнітної енергії, яка використовується у
радіо і космічному зв'язках, зокрема при використанні мобільними телефонами. Як
стверджують фахівці, особи які дуже довго перебувають під впливом хронічного
випромінення ЕМП та мобільних телефонів, частіше (1,9 раза чоловіки та в 1,5
раза жінки), ніж ті, хто не зазнає опромінення, скаржаться на незадовільний
стан здоров'я, у тому числі на головний біль, біль у серці, серцебиття, загальну
слабкість, сонливість, шум у вухах, парестезію.
Електромагнітне
випромінювання - потужний фізичний подразник. Різні органи мають різну чутливість до природних та
штучних ЕМП. Міліметрові хвилі ЕМП впливають переважно на рецепторний апарат,
хвилі більшої довжини - на центральну нервову систему.
У зв'язку із
стурбованістю, що росте, шкідливою дією на здоров'я, яке можуть надавати
електромагнітні поля (ЕМП), і з тим, що люди у всьому світі, як в розвинених,
так і в країнах, що розвиваються, випробовують на собі цю дію, Всесвітня
Організація Охорони здоров'я (ВООЗ) в 1996 році заснувала Міжнародний Проект по
Вивченню Впливу Електромагнітних Полів, з метою виявлення наслідків
вищезазначеної дії. Проект був заснований в логічній відповідності з науковими
діями, що відносяться до дослідження даної проблеми, які слід зробити в
осяжному майбутньому.
В рамках створеного
проекту особливий акцент робився на проведення досліджень за визначенням
згубного впливу радіовипромінювання мобільних телекомунікаційних пристроїв (і
при нагріванні) на здоров'я людини, особливо пристроїв з нижчою частотою. Так
звані не "термальні" ефекти досліджуються вже давно. Відомі пристрої
для захисту людини від негативного впливу на нього торсіонної компоненти
електромагнітного випромінювання мобільних телефонів. Слід підкреслити, що все
без виключення електромагнітні випромінювання мають свою торсіонну компоненту.
Пристрої захисту людей
від негативного впливу електромагнітних випромінювань умовно можна поділити на
наступні групи:
- екрануючі,
- поглинаючі;
- гармонізуючі;
- інші.
Відомим пристроєм
поглинаючого типу є пристрій біологічної безпеки «ДАР», розроблений в Росії.
Воно є автогенератором СВЧ (надвисоких частот), який генерує сигнали в
протифазі зовнішньому випромінюванню, в зв'язку, з чим сумарне випромінювання
наближається до нуля. Відповідно до інформації, даної розробниками, пристрій
ДАР працює як фільтр в діапазоні СВЧ.
Але розробники не
врахували, що мобільні телефони працюють в діапазоні 900-1800 МГЦ, а не в
діапазоні 30-300Ггц. У других, створення пристроїв інтерференційного типу є
складною науковою і практичною задачею, тобто створення пристрою з подібним
компенсаційним ефектом для мобільних телефонів, хоча теоретично і можливо, але
практично неприйнятно через високу вартість таких пристроїв.
Приймаючи до уваги
вищенаведене, стає ясно, що пристрої поглинаючого типу є малоефективними або
зовсім не мають захисних властивостей.
Відомо, що ступінь шкоди
від всіляких негативних впливів, у тому числі і електромагнітних, залежить від величини
впливи і ступені збереження власних захисних властивостей організму.
Тому, на підставі вище
висловленого, реальним засобом для захисту людини від негативного впливу на
нього електромагнітного випромінювання мобільних телефонів є пристрої гармонізуючого
типу. Принцип дії таких пристроїв базується не на спробі подавити чинник
негативного впливу, а на створенні умов, при яких згаданий чинник взагалі не
виникає.
Необхідно підкреслити,
що наукова термінологія в цій сфері вже міцна, але учені продовжують знаходити
випромінювання "нефізичного характеру".
Наприклад, при виконанні
фізичних експериментів вчені - дослідники Інституту фізики НАН України
дистанційних біоенергетичних впливів знайшли і виділили у випромінюванні
оптичного квантового генератора (лазера), окрім електромагнітного
випромінювання, і деяке випромінювання "нефізичного характеру”. Це
випромінювання умовно назвали "пси-квантовим випромінюванням".
Виявилося, що це випромінювання має великий біоенергетичний вплив. Наприклад,
виявилося, що ця "нефізична" компонента має істотний вплив на
життєдіяльність біологічних структур різного рівня, від стимулюючого до
патогенного. Вона без істотного послаблення проходить крізь матеріали,
"непрозорі" для електромагнітних хвиль. Але саме вражаюче те, що
"пси-квантове випромінювання" відображається скляним металізованим
дзеркалом при падінні з боку скла і не відображається металевими поверхнями.
Характерним пристроєм
гармонізуючого типу цієї групи є торсіонний нейтралізатор
"Біоторн-РМс" (Росія) розробка наукового центру Російської академії
природних наук. На думку розробників, механізм його захисту базується не на
усуненні джерела негативних випромінювань або його екрануванні, а на створенні
формових статичних торсіонних полів за формою об'єктів, які входять до складу
торсіонного нейтралізатора. Пристрій "Біоторн-РМс" розроблений на
основі теорії торсіонних полів і має таку комбінацію геометричних форм, яка
істотно зменшує негативний вплив лівих торсіонних полів електромагнітного
випромінювання мобільного телефону, підтримуючи таким чином загальні
неспецифічні захисні властивості організму користувача.
На думку вчених світу,
"Біоторн-РМс" є звичним піктографічним резонатором, який генерує
праве торсіонне поле і при правильній установці пристрою на мобільний телефон
дещо знижує негативний вплив лівих торсіонних полів мобільного телефону на
користувача за рахунок того, що праве поле відштовхує ліве відповідно до закону
взаємодії торсіонних полів. Цим і пояснюється незначна захисна дія пристрою,
яку показали проведені з пристроєм експерименти.
Вагомий внесок та
справжню революцію у захист здоров'я користувачів мобільних телефонів та
персональних комп'ютерів внесли вчені України. Вони знайшли усюди відомий
пристрій для захисту людини від торсіонних випромінювань мобільних телефонів та
персональних комп'ютерів. Пристрій включає не менше двох куль з немагнітного
склоподібного матеріалу, причому в одній кулі знаходиться розчин вуглецю, а в
іншому розміщений розчин солей редкісноземельних металів і магніточутливий елемент,
причому магніточутливий елемент має на стороні, яка в робочому стані направлена
на південний магнітний полюс Землі, формувач правого торсіонного поля.
Могутніші поля формуються за рахунок того, що магніточутливий елемент приводить
формувач правого торсіонного поля у відповідність з магнітним меридіаном Землі.
Пристрій закріплюють на
протилежній від робочої сторони мобільного телефону підставою до корпусу.
Згаданий пристрій для захисту людини від торсіонних випромінювань мобільних
телефонів забезпечує формування могутнішого правого і лівого торсіонних полів,
яке робить його ефективнішим порівняно з відомими пристроями. Але захисні
властивості цього пристрою також можна поліпшити.
Українськими вченими був
створений пристрій для захисту людини від торсіонних випромінювань мобільних
телефонів шляхом виготовлення дифракційних грат як фрактальної композиції, яка
виконана у вигляді кілець і є площинним перетином схеми просторових
взаємозв'язків незбуреного Фізичного Вакууму, який створює умови, при яких згаданий
чинник взагалі не виникає в локальній зоні навколо телефону. Саме відсутність
лівого торсіонного поля в локальній зоні навколо телефону веде до ефективнішого
захисту людини від негативного впливу його випромінювань.
Немає коментарів:
Дописати коментар